Боєць з позивним «Бєлий» — пілот аеророзвідки 432-го окремого полку БпС 11-го корпусу ЗСУ. Його шлях у війську розпочався два роки тому в лавах піхоти 93-ої ОМБр. Після поранення та лікування він змінив автомат на пульт керування безпілотником і нині є одним із найкращих операторів у своєму підрозділі.

​— Загалом влитися у військовий побут для мене не було проблемою, — розповідає Бєлий. — Спілкування з побратимами, нові знайомства, опанування сучасних технологій — це та частина служби, яка мені навіть до душі. А найважчим моментом для нас залишається логістика: на позиціях доводиться перебувати тижнями, адже заїзд та виїзд дуже небезпечні.

​​Одним із найскладніших епізодів служби стало поранення у 2024 році. Тоді, під ворожим скидом, Бєлий отримав серйозну травму п’яти. Шлях до безпечного місця пролягав через 5 кілометрів важкого бездоріжжя. Від накладеного турнікету нога сильно розпухла, і в критичний момент Бєлий навіть прощався з життям.

​— Врятував курс тактичної медицини, який я пройшов під час БЗВП, — усміхається захисник. — Коли зрозумів, що вже в «жовтій зоні», ретельно оглянув рану і замінив турнікет на тампонаду. Думаю, саме це врятувало мені ногу.

​Попри те, що наслідки поранення даються взнаки й досі (лише кілька місяців тому Бєлий переніс операцію), він продовжує вправно виконувати бойові завдання. Один із його успішних кейсів — взяття росіянина в полон за допомогою БПЛА, обладнаного гучномовцем. Оператори записували команди, підлітали на «Мавіку» до окупанта і в режимі реального часу вказували шлях до українських позицій. Росіянин ішов понад годину, поки не опинився в руках наших воїнів.

​Та основне завдання Бєлого, окрім корегування роботи артилерії та FPV-дронів — не допустити інфільтрації ворога на підконтрольну нам територію. Влітку, через густу рослинність, це вимагає надзусиль, але ворог, який розраховує на приховані переміщення, щоразу переконується: завдяки роботі Бєлого та його побратимів, такі плани приречені на провал.